Ще за часів Бориса 1-го (Богорис — його справжнє ім’я), за його правління, світ готувався до найгіршого: хвороб, воєн, змов, зрад. У всьому цьому хаосі міг вистояти лише мудрий, ОСВІЧений чоловік, який мав відмітний Знак із Небес. Така душа прийшла з Небес служити своєму РОДУ, захищати свій народ, і це визначило його ранг КААН (Цар), колобр. Так у цей критичний час прийшов РІД Дуло — південна гілка РОДУ Айрійців. Прийшов, відірвавшись від Небес, щоб захистити свій народ і не дати йому загинути. РІД Дуло, що походить із ВсеСВІТтя, Благословенний Рідними Богами і Святими Предками, визначив долю шляхетнонароджених, зібравши їх під своїм крилом. Дотримуючись традицій Першопредків, живучи з усвідомленням свого джерела й коріння, народ айріїСТОкратів пересувався й розселявся по всій території Держави Артарії. Богорис (я називатиму його справжнім ім’ям, яке батьки дали йому при наРОДженні) був освічений, як і всі його кровні родичі, володів силою РОДУ, звертався безпосередньо до Предків, отримуючи від них благословення. Кожні десять років він здійснював велике требне приношення їжі Предкам у лісі Вишена на Балканах. Приносячи всі потрібні для обряду предмети й перебуваючи в аскезі, він звертався до Вишена, нашого Родоначальника, і Той наставляв його, наділяючи Силою, яку Богорис передавав своєму народові. У часи, коли жив Богорис, чужі — Сотворені — сіяли розбрат і підкуповували зрадників, поширювали хвороби й намагалися захопити територію. Довго тримався Богорис, але підкупних зрадників було багато, і кожен із них був готовий учинити злочин проти свого народу, приносячи до поселень хвороби й зарази, сіючи ворожнечу й міжусобиці, показуючи «чудеса зцілення» від страшних хвороб. Воїни, чиї битви нібито зупиняли попи з кадильницями, насправді були підкупленими загонами, які з появою попів одразу припиняли битися. А болгари не нападають на ворога, який здається. Так хитрі християни намагалися ввести болгар в оману (ремісників, скотарів, землеробів, простий народ). Настав час, коли до Богориса прийшли знатні дворяни — айріїстократи, щоб запитати про своє майбутнє й вирішити, що робити. Християнство шаленіло, створюючи хибну ілюзію та надягаючи ярмо на шию народу. Смерть і хвороби (принесені попами) просто косили болгар. Богорис і болгарська аріїстократія ухвалили рішення прийняти умову, продиктовану християнами, щоб зберегти народ і дати йому змогу відродитися. Серед простого народу була велика смертність, цілі міста й поселення припиняли існувати. У ті роки настав і час Цареві Богорису прийняти аскезу. І прийшов він у ліс Вишена з їжею для приношення, покликав Отця й запитав, що йому робити. Він сказав, що підступність ворогів перевищує всі межі й темрява захоплює народ. Вишен дав Богорису настанову, яку той виконав точно, залишивши заповіт своїм нащадкам. Богориса супроводжував його старший син Володимир РАсате. Коли Володимир побачив незвичайне явище й почув розмову, він у трепеті дав слово Всевишньому, своєму прародителю, що не зрадить своїх Предків і свій РІД та діятиме згідно з пророцтвом. Повернувшись до палацу, Богорис зібрав усіх бояр-айріїстократів, розповів їм про таїнство, що відбулося в лісі, і про настанову, яку отримав від Небесного Отця. Кожному, хто погоджувався з пророцтвом, він дав м’який, наче глина, шматочок металу завбільшки з ніготь. Бояри здивувалися, як м’який метал у їхніх руках без жодних зусиль, немов відламаний хліб, ставав твердим. Богорис звернувся до своїх довірених людей і наказав кожному взяти шматочок металу, а наступного ранку на світанку прийти й принести його, власноруч перетворивши на намистину та поставивши на ній особливий знак. Хто це зробить, той погоджується з рішенням Богориса, яке той передав їм від імені Вишена. Рано-вранці на світанку до кола навколо Богориса ввійшли всі, хто відщипнув шматочок таємничого металу й зробив намистину, поставивши на ній кожен свій знак — дамгу свого РОДУ. У колі того раннього ранку на світанку були присутні ще п’ять родів — Старійшини давніх, знатних родин із чистою кров’ю, які від народження дотримувалися аскези. Вони дали чарівні молоді камені з душею їхніх РОДів усередині. Камені були на чомусь подібному до безпечних шпильок. Старійшини погоджувалися з рішенням прародителя Вишена, Небесного Отця, і його нащадка Богориса. Так вони й прийняли християнство, щоб народ не загинув. Але залишили нащадкам настанови про те, як в останні часи позбутися ярма, задушливу хватку якого Богорисові довелося прийняти заради порятунку свого народу. *Із Зоряної книги Предків. Інформація належить Первородному Царському Роду. Ця низка з дамгами Болгарських Родів, зображена на світлині, є документом, який доводить, що наш Великий Цар Богорис 1-й не винищував жодних родів! Це брехня, сфабрикована чужими. Багато болгар уже торкнулися цього безцінного, живого артефакту.